Давним-давно, коли осінь торкалася землі золотим пензлем, у затишному лісі народжувалося чарівне Світло. Воно селилося у маленьких гарбузиках, ховалося серед моху, грибів і листя, плуталося у павутинні та гралося з нічними кажанами. Це світло любило оживати у вогні свічки й дарувати тому, хто його знайде, трохи тепла.
Ця композиція народжена з опалого листя, землі й вогню. Вона вчить відпускати старе, щоб у життя увійшло нове. Її світло — це ніжна підтримка, що нагадує: осінь несе не кінець, а початок нового кола.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.