Коли наближалася зима, бабуся бралася за нитки, щоб сплести онукам трішки свого тепла.
У кожну петлю вона вплітала любов, турботу, святкові аромати бабусиного дому.
І коли надворі завивав холодний вітер, її в’язані скарби зігрівали маленькі долоньки й серця.
Кажуть, що такі речі не просто гріють — вони бережуть .Бо нитки пам’ятають тепло рук, а візерунки тримають у собі світло, яке ніколи не згасає.
Ця свічка — як те бабусине плетіння. Запалиш її — і вогник тихо оживить усі ті петельки тепла, нагадуючи, що любов, подарована щиро, ніколи не зникає.












Відгуки
Відгуків немає, поки що.